1. Загальна відомості про комплекс.

2. Опис будинку Каріака.
   • Місце знаходження та загальна характеристика будинку Каріака .

2.2. Історичні дані.

3. Опис Східних корпусів.
   • Місце знаходження та загальна характеристика Східних корпусів.
   • Історичні дані.

4. Опис Іоанна Предтеченської церкви.
   • Місце знаходження та загальна характеристика церкви.
   • Історичні дані.

1. Загальна відомості про комплекс

Будівлі знаходяться в південно-східній частині Старого міста, в історичному середмісті Вірменського ринку. Західний фасад будинку Кіріака виходить на червону лінію забудови вул. П'ятницької, як житлова забудова періоду останньої чверті 17 ст. Східний корпус Руського магістрату розташований в глибині подвір'я, примикає до духовної семінарії та межує з господарським подвір'ям до вул. Довгої.

Територія, на якій розташований комплекс споруд Руського магістрату знаходиться в межах вулиць: зі сходу - вул.Довгої, з півдня - вул.Іоанно - Предтечинської, із заходу - вул.П'ятницької, а з півночі - із садибою №7 вул.П'ятницької. Підпіргною стінкою, що сходами примикає до західного корпусу територія ділиться на дів частини: східну - адміністративну, та західну - господарську (в наш час). Ділянка вимощена каменем плитняком, по периметру будівлі влаштована кам'яна відмостка. На південному дворі знаходяться законсервовані фундаменти Іоанно - Предтечинської церкви та фундаменти будинку , які засипані землею і тут ростуть кілька дерев.

Рельєф рівнинний з незначним ухилом від вул. П'ятницької до вул. Довгої

2. Опис будинку Кіріака.

   • Місце знаходження та загальна характеристика будинку Каріака .

Будинок руського магістрату (будинок Кіріака) - кам'яний, двоповерховий, квадратний в плані, відноситься до зразків народного житла. Стіни ділять будівлю на дві нерівні прямокутні частини: західну, народну, двохкамерну, та східну, службову, трикамерну. Всі кімнати в плані квадратні. Вхід з двору, з південного фасаду. При північній стіні в інтер'єрі будинку знаходяться дерев'яні сходи, що ведуть на другий поверх. Перекриття по дерев'яних балках, що підшиті профільованими замками. Східний і південний фасади мають по два щупці, а західний і північний - завершуються карнизом. На кутах фасад оздоблений легким рустом, з прямими премичками.

Будинок Кіріака - фундаменти кам'яні стрічкові, бутові (монолітний пояс відсутній, підвали не розчищені). Стіни кам'яні, бутові. Перекриття плоске по дерев'яних балках. Дах по дерев'яних кроквах. Покрівля - металева черепиця по дерев'яних латах. Внутрішні сходи дерев'яні, зовнішні вхідні з бетону. Вікна та двері дерев'яні. Підлога дерев'яна, керамічна. Конструктивна схема - безкаркасна з несучими продовжніми внутрішніми та зовнішніми стінами. Ступінь капітальності ІІІ. Техстан незадовільний (південна стіна в аварійному стані).

З боку головного західного фасаду проходить вул. П'ятницька. Вся територія навколо будинку вимощена плитняком, а біля будинку влаштована кам'яна відмостка. Вхід на територію здійснюється з боку вул. П'ятницької через дві брами: одна примикає до будинку духовної семінарії; друга - до будинку, що не зберігся і зараз проходить поштукатурений мур з віконними нішами. Обидві брами завершуються карнизом і покриті гонтом. У дворику між східним корпусом і будинком Кіріака влаштовані два квітники квадратні в плані.

2.2 Історичні дані

Руський магістрат встановлюється в 1432р., до нього входить війт назначений королем і лавники. з 1491р. посада війта стає виборчою. В період з 1491-1672рр. по документах відомі імена російських війтів Миколая по Пястжіц (1491), Назарка Григоровича (1552), Кіріка (Кіріака) (1579). Кортника (1672).

Раніше будинок належав війту руської громади Кіріаку. В 1658 р. наказом польського короля був призначений для розміщення руського магістрату,який займав його на протязі 12 років. В 1670 р. руська громада втратила право на самоврядування, магістрат був скасований, а будівля передана Іоанно-Предтеченській церкві. На Ландкартному плані міста 1684-1700 р.р. зображено двоповерхову кам'яну споруду. В 1739-40 р.р. будинок відданий назавжди Іоанно-Предтечинській церкві, так він згадується у візитах 1738 і 1758 р.р., при тому вже у 1758 р. будинок потребував капітального ремонту.Після перебудов на поч. ХІХ ст. споруда використовувалась під класи і житлові помешкання щойно відкритої православної духовної семінарії. У 1803-1819 р.р.; між будинком руського магістрату і семінарією була побудована арка. Ці перебудови зафіксовані на кресленні “Плани та фасади будинків, які належать Подільській духовній семінарії” і датовані 1840 р. В 50-х р.р. ХІХ ст. в семінарії навчались відомий український поет-демократ Степан Руданський та письменник Анатолій Свидницький. До кінця 1960-х р.р. будинок та господарські будівлі магістрату використовувався під виробничі потреби ткацької фабрики.

В 1978-1980 р.р.будівля була реставрована, а господарська будівля реконструйована і надбудовано другий поверх за проектом архітектора В.А.Полегкого пристосуваням під адміністрацію Державного історико-архітектурного заповідника.

3. Опис Східних корпусів.

3.1 Місце знаходження та загальна характеристика Східних корпусів

Для сучасного визначення ситуації комплексу Руського магістрату ми повинні розглянути групу будівель - Східні корпуси. Східні корпуси входять в комплекс споруд Руського магістрату і знаходяться в південно - східній частині старого міста. Споруди виступають внутріквартальною дворовою забудовою Руського магістрату. Будівля розташована в історичному середмісті і є нерегулярною. Рельєф рівнинний з незначним ухилом від вул. П'ятницької до вул. Довгої.

Кам'яний, одноповерховий будинок з мансардою в центральній частині, зигзагоподібний у плані. Східні корпуси складаються з трьох будівель, котрі мають внутрішнє сполучення приміщень на рівні першого поверху. Вихід на мансарду здійснюється через дерев'яну галерею із дерев'яними сходами, що прибудовані до центрального корпусу комплексу. Дверні та віконні прорізи центральної та східної частини комплексу оздоблені білокам'яним обрамленням, а на фасади виходять торці балок перекриття. Фасади південного корпусу завершуються карнизом тягнутим в тиньку. Дахи вальмові, з слуховими вікнами, покриття гонтове. Фасади всього комплексу потиньковані, цоколь облицьований каменем плитняком, а фасади оздоблені вікнами з прямими перемичками. Площа по поверху = 324,3 м2; об'єм=245,5 м2; площа мансарди=87,4 м².

• Історичні дані.

Східні корпуси входять до комплексу Руського магістрату. Відомості про східні прибудови дає “План Каменецкого Кафедрального собора с окружающими его строениями”, який складено в період 1837 - 1857 р.р. Поєднання цього креслення з описом церковних будинків 1805 р. свідчать про те, що саме в період між 1805 р. і 1837 р.р. відбулась перебудова.
В 1944 р. проводились дослідження стану пам'ятників архітектури м.Кам'янця - Подільського. На схематичному обмірі будинку семінарії фрагментарно зафіксована східна прибудова і визначена як “пізня”.
З 30-х. р.р. до поч. 70-х р.р. ХХ ст. в приміщеннях східних корпусів розміщувалась ткацька фабрика. У теперішній час східні корпуси використовуються НІАЗом.

4. Опис Іоанна Предтеченської церкви.

4.1 Місце знаходження та загальна характеристика церкви

Церква відноситься до так званого залого типу споруджень із напівкруглої в плані й трохи гранованої із внутрішньої сторони вівтарною частиною. Вівтарна (східна) частина церкви має апсиду, а з боків, з півдня й півночі, малі півкруги "конхи"; західна частина церкви майже квадратна в плані, відокремлювалася від середньої частини аркою й на ній (у квадратній частині) перебувала дзвіниця. Довжина церкви (по центральній осі) 22,27м, ширина східної частини (без конх) 7,25м. Діаметр зовнішнього обводу обох конх - 5,75м.; внутрішнього обводу - 3,25м.

Матеріали для складання археологічної карти Подільської губернії більш докладно описує історію Предтеченської церкви. Особлива увага викликає припущення про те, що на місці св. Іоанно-Предтеченської церкви або поблизу її, ніколи стояла ще більш рання церква, присвячена св. Парасковій-П'ятниці.

В 1826р. дзвіниця була піднята на 7 аршин і прикрашена кам'яними пілястрами й карнизами. На дзвіниці з 3-х сторін були зроблені більші вікна з балконами на кам'яних тесових консолях, а вежа була увінчана восьмигранною лазнею. У цей час до вівтаря з південної сторони була прибудована різниця, а з північної - невелика пономарня з виходом на цвинтар. В 1846-1848 р. дах церкви знижується й замість ґонту перекривається жестю, а над вівтарем споруджується невелика дерев'яна лазня. В 1890-1895 р. збільшуються вікна у вівтарній апсиді; двері входу, що перебуває з північної сторони в бабинці, забудовуються.

Архітектурно-археологічні дослідження Предтеченської церкви були початі в 1980 р. археологом Кам'янецьця-Подільського С.Е. Баженовою. Нею були відкриті фундаменти храму, залишена хрестоподібна брівка, по якій, ймовірно, фіксувалася стратиграфія. Розкопками повністю б відкрили фундаменти храму, за винятком західної частини (входу) і прибудови, що перебуває між апсидою й південної конхой. Якийсь час фундаменти частково були засипані будівельним сміттям, а розкрита водопровідна труба була присипана шаром тирси.

В 1933 р. розчищення фундаментів було проведено до рівня існуючого раніше розкопки. Розчищенням було встановлено, що виклад каменю в південно-східній частині апсиди "замикається" з південним краєм стіни церкви, разом з тим зовнішній обвід апсиди не "зв'язувався" із цією стіною. У східного краю північної конхи був виявлений напівзруйнований склеп викладений із гладкої, добре обпаленої цегли темно-червоних кольорів. З північної сторони звід, мабуть, опирався на стіну церкви, для чого був вибитий один ряд каменів. У прибудові пов'язаною із пн-сх. частиною апсиди перебувало прямокутне приміщення, призначення якого не було визначено.

4.4 Історичні дані

В 1432 р. міські міщани домоглися надання Кам'янцю Магдебурзького права, що з'явилося значним стимулом для розвитку ремесел, торгівлі й будівництва. Дерев'яні спорудження міста переміняються кам'яними. Зводяться Петропавлівський, Францисканский і домініканський костьоли, споруджується ратуша (ХУ1 ст.), кілька православних церков. Ймовірно, що в цей період була побудована й церква Іоанна Предтечи. Вона перебувала в південно-східній частині старого міста, зі східної сторони Центральної (у минулому Губернаторської) площі. У даний момент її руйнівні залишки розташовуються у дворі будинку міської картинної галереї , що перебуває на розі вулиць Бебеля й Червоних прикордонників. Точна дата будівництва цього пам'ятника невідома. Перше відомості про нього датується 1593 роком і пов'язане з відвідуванням Іоанно-Предтеченської церкви московським купцем-прочанином Трифоном Коробейниковим, що відобразив цю подію у своєму звіті . Відомо також, що в 1606 році один з фундаторів церкви , ротмістр королівської піхоти Василь Ластовецький, купив садибу суміжну із церквою Різдва Іоанна Предтечі й подарував її церковному братерству .

Під час панування в Кам'янцю мусульман (1672-1699 р.) церква І. Предтечі була перетворена в мечет. Після вигнання військ Магомета 1У вона однієї з перших православних церков була передана уніатам і тільки в 1793 році знову повернута в православ'я й стає православним кафедральним собором. Коли в 1378 р. відкрився новий православний кафедральний собор (Казанський), Предтеченська церква вважається приписаної до нього .

Церква Різдва Іоанна Предтечі була розібрана в 30-х роках XX століття. Будучи одним з найдавніших кам'яних споруджень міста, вона вже в дореволюційний час привертала увагу істориків.

Використана література:

1. Пам'ятник архітектури ХVІІ - ХVІІІ ст. Комплекс Споруд Руського магістрату в м. Кам'янець-Подільський. Т.ІІ. - Л., 1992р.
2. Пам'ятки України: історія та культура, 2000р.
3. Пам'ятники градостроительства и архитектуры УССР. Т.4, К., 1986г.
4. Руины ц.Рожества Иоанна Предтечи. Научный отчет. Т.ІІ.-К., 1984г.