Екскурсія в Бакоту - місце сили та краси Подільських товтр

Історія щедро обдарувала цей край багатим і неповторним минулим, а природа - красою та різноманітністю. На території Поділля в кембрійський та силурійський періоди (550- 440 млн. років тому) було море й сьогодні його донні горизонтальні утворення добре видніються на схилах Бакотської затоки.

Перша писемна згадка про Бакоту відноситься до 1240 року, коли в цій долині площею до 1000 га вже знаходилось ціле місто, що було центром давньоруського Пониззя, - саме так називався цей край у ті часи, а державою тут було об’єднане Галицько-Волинське князівство. Найбільш бурхливий розвиток Бакоти й становлення міста як центру Середнього Подністров’я пов’язують із ІХ-ХІ століттями, коли ці землі ще входили до складу Київської Русі як південно-західна її околиця. В новій державі Пониззя було на межі південно-східної частини князівства з Болохівськими землями. Саме непокірність та свавілля місцевих князів відрізняли їх від послушливих князів київських.

Окрему сторінку в історії Бакоти та всього подільського краю займає період правління Польщі на цій землі. Щоб закріпити своє панування, польський уряд щедро роздавав наші землі своїм шляхтичам, причому цілі села з найкращими полями. Досить цікаво описав цей період невідомий автор «Перестороги»: «Як поляки пообсідали руські держави, поприятелювавши з ними, свої царські доньки дали за русинів та через них свої оздобні звичаї й науку по¬ширили. І так Русь, заприятелювавши з ними, позавиділа їх обичаями, їх мові й наукам, а, не маючи своїх наук, в науки римські свої діти давати почали, і ці з науками привикли до їх віри.