Стрімкий розвиток артилерії, а саме удосконалення гарматного озброєння, збільшення далекобійності, використання чавунних ядер замість кам’яних (чавунні важчі в 2,5 рази) та поява важких облогових гармат, призвели до того, що фортеці стіно-баштового типу стали застарілі. Вже на початку XVII ст. потужні стіни і вежі Хотинської фортеці не могли протистояти важкій облоговій артилерії.

    Саме тому, перед початком Хотинсьткої війни 1621 р, за наказом коронного гетьмана Речі Посполитої Яна Кароля Ходкевича південніше Замку були зведені земляні укріплення. Будівництво тривало з липня до кінця серпня 1621 року. В той час основні оборонні функції виконували вали, для захисту від ворожих гарматних ядер, і земляні шанці. Були облаштовані артилерійські бастіони та позиції для ведення рушничного вогню. Якуб Собеський зазначав у своєму щоденнику: «Уся його бойова сила полягла в шанцях, з-понад яких він розраховував безпечно обстрілювати супротивника, а також з нерівними силами витримувати його наступи…»

   Найкраще ілюструє укріплення польсько-литовських та козацьких таборів мідерит Джакомо Лауро «Війна Польщі проти Туреччини 1621 року». (Рис. 1)  На ньому гарно зображено не лише оборонні укріплення і позиції військ, а й гармати розташовані на земляних укріпленнях. [5, с. 7] На початок битви у польсько-литовському таборі нараховувалось 28 малих і середніх та 16 великих гармат, а у козаків 20 мідних і 2 залізних, з запасом пороху і куль (тобто ядер). Про калібр гармат судити важко, згадуються конкретно лише гаубиці. Згідно описів Якуба Собеського, в останні дні війни, коли в польсько-козацькому таборі відчувався брак  ядер використовували все залізо, яке могли знайти і зарядити у гармати: «…зарядили гармати різним залізним ломом і стріляли». [11, с. 60]  Тобто тут іде мова про використання картечі. Відомо також, що козацька і польська артилерія була значно вправніша за ворожу.

  Сама ж фортеця, участі у війні майже не брала, а використовувалася як арсенал для зберігання пороху і ядер, чи прихисток для поранених. Саме тут помер важко хворий Ян Кароль Ходкевич. Після підписання Хотинського мирного договору,  Хотин був повернутий Молдавському князівству, яке своєю чергою залишилось васалом Османської імперії.

    Втім, після війни, укріплення польсько-козацького табору не були зруйновані. Навіть навпаки, їх почали використовувати місцеві жителі адже саме місто Хотин було спалене перед війною 1621 року.

    Ще одну згадку про використання гармат у Хотинській фортеці знаходимо у статті Олексія Балуха [2, c. 60-68.] «Буковинські землі під час молдавських походів війська запорізького (1650-1653 рр.)» Восени 1650 року Богдан Хмельницький перейшов Дністер намагаючись змусити господаря Молдови Василя Лупул до союзу. Козаки, спільно з татарами, зайняли багато фортець, у тому числі і Хотинську. Наприкінці серпня 1652 р. Тиміш Хмельницький одружився з Розандою Лупул.  Було укладено договір про взаємодопомогу. Однак молдавське боярство відвернулося від свого правителя. Логофет Георгій Штефан організував змову проти свого господаря, тож Василь Лупул був змушений рятуватися втечею до Хотинської фортеці.

   Зайнявши ясський престол, Георгій Штефан відправив загін до Хотина. Тоді Лупулу з оточенням і скарбами змушений був перейти р. Дністер на Подільський бік. Через поспіх на переправі хотинські міщани кинулися грабувати хвіст обозу прихопивши чимало срібла і дорогого вбрання. Зав’язалася перестрілка між людьми господаря Г. Штефана і В. Лупу. Посилаючись на «Літопис землі Молдавії» Мирона Костінаавтор подає наступні рядки: «Хотинчани навіть стріляли «із замку малими гарматими», а також ледь не влучили у самого екс-господаря». [2, с. 64-65]  

    У 1657 році Хотин відвідав османський мандрівник Евліє Челебі. У своїй книзі подорожей він згадує: «Когда мы прибыли туда, молдаване из крепости поспешили навстречу паше. Из крепости был произведен салют из сорока-пятидесяти небольших пушек. Армия расположилась под крепостью на берегу реки Днестра…». У даному випадку фортечні гармати використали як салют, тобто для привітання паші. [19]  

     Наступна битва на землях Хотинщини відбулася 1673 року. У ній брали участь війська Османської імперії та Речі Посполитої. Попереднього 1672 року турецько-татарські війська захопили Кам’янець -Подільську фортецю, і, згідно мирного договору, Річ Посполита втратила Подільське, Брацлавське а також Київське воєводства. Це була ганьба, тож наступного року Ян Собеський вирішив відвоювати землі. Навесні 1673 року сейм  оголосив збір військ.

   Туреччина теж готувалась до війни. За пересуванням і розташуванням військ Османської імперії пильно слідкувала іноземна розвідка, в тому числі російська. У статті О. Масана «Хотинська битва 1673 року як зразок взаємодії польсько-литовсько-українського війська в розгромі османського угрупування» є згадка про повідомлення які отримував князь Юрій Трубецькой від переяславського полковника Михайла Райчі який, у свою чергу, мав агента під виглядом купця в Молдавії – Лупула. Згідно донесення Лупула від 17 (27) вересня 1673 року «в Хотіню, в самом замку, туркове владіют, армати поотбирали од волох, і церков православную на мечеть обернули». З донесення зрозуміло що Замок відійшов у безпосереднє підпорядкування турецьким гарнізонам разом з припасами і гарматами які там були. Навіть є донесення про можливість зимівлі турецьких гарнізонів в Замку і підготовку великої кількості припасів в Хотині. [10, c.84] Згідно О. Масана турки загалом мали 120 гармат, включаючи фортечну артилерію і десь до 40 000 війська.

  Війська великого коронного гетьмана Яна Собеського нараховували, згідно Масана, близько 40 000 вояків і 40 гармат. [10, с.85] Після переправи через Дністер польських, а згодом і литовських військ 9 листопада об’єднані війська зайняли позиції турецьких укріплень часів війни 1621 року. А військо Оттоманської Порти для своїх польових укріплень використало рови і вали польського-литовського і козацького таборів 1621 року, значно їх розширивши і поглибивши. Після взяття штурмом турецького табору війська Речі посполитої наблизилися до Замку. Є цікава згадка що 11 листопада поляки змогли захопити турецький оборонний вал разом з артилерією яка на ньому розташовувалась, і розвернувши її відкрили вогонь по втікаючому ворогу.  Тобто турецькими гарматами у самих же турків і стріляли. [13, с.220] Відомо, що наступного дня почався обстріл Хотинського Замку, але залога не чинила організованого супротиву, а вже вранці 13 листопада Хотинський замок здали Собеському. Переможцям дісталося 120 гармат та багато іншого військового майна. Як зазначав Самовидець, у замку Хотинському «велікіє скарби турецкіє узяли гетманове…» [10, с.87] 

    Завдяки «Точному плану укріплень замку Хотин на Дністрі» Ромейна де Хооге (Рис. 2) під числом 16 можна чітко побачити «турецький табір на скелях, добре обладнаний ретраншементом» (Camp des Turcs sur des rochers es caprez muni d’un bon retranchement) з гарматами, воїнами і навіть палатками.  [5, с.18]  А «Опис перемоги польсько-литовських військ, під Хотином над турками, що сталась 11 листопада 1673 року» Йогана Бенцгаймера (Рис. 3) показує турецький табір з захистом уже із західного боку, що дозволяє досить чітко уявити розстановку сил в укріпленнях. [5, с.13]

   Після бурхливих подій XVII ст., за дорученням  турецької адміністрації молдавський господар Думитрашку Кантакузіно віддав наказ зруйнувати Хотинську фортецю. [16, с. 35] Як зазначав літописець Іон Нікульче,  мури було: «обсипано порохом для рушниць, внаслідок чого фортеця полетіла у повітря». [11, с. 47] Було підірвано Південно-західну, Південну, Південно-східну вежу, стіни між ними та зроблено проломи у південно-західній стіні. Замок став непридатним для використання. Згідно Карловицького мирного договору 1699 року турки зобов’язувались ніколи не відбудовувати замок, про що також говорить Іон Нікульче в своєму літописі. [16, с. 35-36]  На певний час він фактично перестав слугувати оборонним укріпленням. Все змінилося на початку XVIII століття, коли навколо замку постала Нова фортеця бастіонного типу.

Список джерел та літератури

1. Балух О. Буковина у прикордонних стосунках Молдавії та Польщі в 1500-1538 рр. / О. Балух // Питання історії України. - 2011. - Т. 14. - С. 123-127.

2. Балух О. Буковинські землі під час молдавських походів Війська Запорозького (1650-1653 рр.) // Військово-політичний та соціально-економічний розвиток Подністров’я у середні віки та новий час. Матеріали наук.-практ. конф. (м. Хотин 29 вересня 2017 р.). – Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький, 2017. – С.  60-68

3. Балух О. Історія північної частини Буковини у контексті молдавсько-польських військово-політичних відносини за часів Олександра І Доброго (1400-1432 рр.) ст. 176-177

4. Балух О. Молдавія і територія Буковини під час боротьби проти османської експансії (1475 – 1486 рр.) / О. Балух // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – 2010. – Вип. 514-515. – С. 15-17.

5. Буйновська Є., Позняков Д. Іконографічні джерела з історії Хотинської фортеці: гравюри, карти, плани. / Є.В. Буйновська, Д.В. Позняков – Кам’янець-Подільський, 2018. – 104 с.

6. Добржанський О., Макар Ю., Масан О. Хотинщина. Історичний нарис. – Чернівці: Молодий буковинець, 2002. – 464 с.

7. Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників : хрестоматія / Є. М. Луняк – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2013. – 508 с.

8. Масан О. Етапи будівництва Хотинського замку у світлі нових археологічних джерел / О. Масан, Ю. Мисько // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – 2009. – Т. 2. – С. 9-20.

9. Масан О. Чи була друга Хотинська війна? // Хотинська війна 1621 року. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої  380-річчю Хотинської війни. – Чернівці: Прут, 2002. – С. 73-80.

10. Масан О. Хотинська битва 1673 року як зразок взаємодії польсько-литовсько-українського війська в розгромі османського угрупування (до 330-річчя події) // Роль націй і народів у формуванні історико-культурної спадщини Хотинщини. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернівці: Прут, 2003. – С. 83-90.

11. Михайлина Л., Пивоваров С. Нариси з історії Хотинської фортеці. Факти, легенди, гіпотези. – Хотин, 2011. – 128 с.

12. Скорейко Г. Хотинська фортеця у польсько-молдавських стосунках початку 17 ст. (за матеріалами офіційного листування).  // Хотину – 1000 років. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1000-літтю Хотина. – Чернівці: Прут, 2000. – С. 40-44.

13. Федорук А. Хотин 1673. Реконструкція однієї кампанії періоду польсько-турецьких військ останньої третини ХVІІ ст. // Хотинщина у Східноєвропейській історії (до 340 річниці Хотинської битви 1673 р.) Матер. міжнар. Наукю-практ. Конф.(М. Хотин, 8 листопада 2013 р.). – Хотин: ДІАЗ «Хотинська фортеця», 2013. – 262с.

14. Мирон Костін. Летопись земли молдавской / Перевод летописи с молдавського Михаила Лупашко. – Кишинеу: Література артистике, 1989. – 194с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.slideshare.net/samardakveaceslav/chronicle-of-moldovan-land

15. Федорук А. В. Aртиллерия в Великой войне 1409-1411 гг. (по письменным источникам и археологическим материалам)./ STRATUM PLUS. АРХЕОЛОГИЯ И КУЛЬТУРНАЯ АНТРОПОЛОГИЯ. – 2014. – 6 – С. 133-147.

16. Штефан Пурич. Средневековый Хотин в описаниях молдовских летописцев.  // Хотину – 1000 років. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1000-літтю Хотина. – Чернівці: Прут, 2000. – С. 31-39.

17. Gheorghe Postică. Două tunuri de bronz din perioada lui Ştefan cel Mare descoperite în cetatea Orheiului Vechi / Arheologia MoldoveiXXVII 2004. – Bucureşti, 2005. – С. 165-176. https://journals.ub.uni-heidelberg.de/index.php/amold/article/view/31219

18. Kronika Marcina Bielskiego. T. 2  Księga  IV. V.  WYDANIE KAZIMIERZA JÓZEFA TUROWSKIEGO. - SANOK.NAKŁAD I DRUK KAROLA POLLAKA. - 1856. –С. 936-1222.

Старший науковий співробітник ДІАЗ "Хотинська фортеця"

Альона Іваночко